Про роботу педагога

 

Помилилися адресою двоє із заводу
І зайшли в навчальний заклад хлопці із народу.
Дивляться - усі з книжками ходять коридором,
Викладачі неквапливо, студент – метеором.
 
Каже перший: «Я не знаю, для чого навчання?
Без науки ж можна жити. Нащо те страждання?»
Другий: «Всі ті педагоги мішки ж не тягають,
а бідненьких  студентів щодня напрягають».
 
«Непогано влаштувались безпроблемно жити
Щось у книгах там шукати і начебто вчити.
Ще й зарплату ні за що ті ледарі мають,
А вони ж ні труб, ні цегли, геть, не виробляють».
 
Ось коли таке почуєш, трохи стрепенешся,
Ранню сивину пригладиш, потім усміхнешся.
Заспокоїш тік нервовий, губ сухих тремтіння
І спокійно, тихо скажеш всім для розуміння:
 
«Так, важке не підіймаєм та тягар все ж маєм,
Долі, й молодих майбутнє, у руках тримаєм.
Тож, коли не розумієш праці педагога,
Не кричи, що всі ледачі прямо із порога».