Що це за гельмінти? Як потрапляють в організм риби? Чи становлять небезпеку для людей? Все це ви дізнаєтеся у відео 2
Лігульоз риб – це паразитарне захворювання, спричинене личинковими стадіями стрічкових червів роду Ligula (найчастіше Ligula intestinalis). Ці паразити вражають прісноводних риб, викликаючи характерне здуття черевця через накопичення великої кількості плероцеркоїдів (личинкових стадій) у черевній порожнині.
Ось основні аспекти, які варто знати про лігульоз риб:
Збудник: Ligula intestinalis: Стрічковий черв'як, який у личинковій стадії (плероцеркоїд) паразитує в черевній порожнині прісноводних риб. Дорослі стадії паразитують у кишечнику рибоїдних птахів (остаточних хазяїв).
Життєвий цикл:
Дорослий черв'як у птаха: Дорослі лігули паразитують у
тонкому кишечнику рибоїдних птахів (наприклад, чапель, бакланів, крячків).
Виділення яєць: Зрілі черв'яки відкладають яйця, які
разом з фекаліями птахів потрапляють у воду.
Корацидій: У воді з яйця вилуплюється війчаста личинка
– корацидій.
Перший проміжний хазяїн: Корацидій заковтується
веслоногими рачками (циклопами). У тілі рачка корацидій проникає в гемоцель і
розвивається в процеркоїда.
Другий проміжний хазяїн: Інфікованого циклопа заковтує
прісноводна риба (другий проміжний хазяїн). У черевній порожнині риби
процеркоїд мігрує і перетворюється на плероцеркоїда – довгу, білу,
стьожкоподібну личинку, яка може досягати значних розмірів (до кількох десятків
сантиметрів).
Остаточний хазяїн: Риба, заражена плероцеркоїдом, стає
легкою здобиччю для рибоїдних птахів. При поїданні інфікованої риби
плероцеркоїд потрапляє в кишечник птаха, де протягом кількох днів досягає
статевої зрілості та починає відкладати яйця, замикаючи життєвий цикл.
Шляхи зараження:
Клінічні ознаки у риб:
Здуття черевця: Найхарактерніша ознака лігульозу.
Черево риби стає непропорційно великим і твердим через накопичення
плероцеркоїдів.
Виснаження: Незважаючи на здутий живіт, риба може бути
виснаженою, оскільки паразит поглинає поживні речовини.
Уповільнена рухливість: Риба стає менш активною,
плаває повільно та апатично.
Порушення плавучості: У важких випадках риба може мати
проблеми з утриманням рівноваги у воді.
Деформація тіла: Сильне здуття може призводити до
деформації хребта.
Зниження вгодованості: М'язова тканина стає в'ялою та
нещільною.
Підвищена вразливість до хижаків: Уражені риби стають
легкою здобиччю для птахів.
Стерильність: У самок може спостерігатися пригнічення
розвитку гонад і стерильність через тиск паразита на внутрішні органи.
Діагностика:
Діагноз лігульозу зазвичай ставиться на основі
візуального огляду уражених риб, які мають характерне здуття черевця. Під час
розтину в черевній порожнині виявляють одного або кількох великих
плероцеркоїдів білого кольору.
Лікування:
Ефективних методів лікування лігульозу у риб у природних умовах або великих ставкових господарствах не існує. Лікування окремих цінних екземплярів у акваріумах може бути спробою хірургічного видалення плероцеркоїдів, але це складна і не завжди успішна процедура.
Профілактика та контроль:
Контроль лігульозу є складним завданням і включає заходи, спрямовані на розрив життєвого циклу паразита:
Регулювання чисельності рибоїдних птахів: Відлякування або обмеження доступу птахів до рибницьких ставів може зменшити зараження. Однак це може бути екологічно чутливим питанням.
Боротьба з проміжними хазяями (циклопами):
Застосування хімічних або біологічних методів контролю чисельності веслоногих
рачків у ставках. Проте це може мати негативний вплив на екосистему водойми.
Запобігання потраплянню інфікованих риб у здорові
водойми.
Підтримання оптимальних умов утримання риб:
Збалансоване харчування та належна якість води можуть підвищити стійкість риб
до захворювань.
Біологічні методи контролю: Розведення видів риб, які
активно поїдають циклопів.
Економічне та екологічне значення:
Лігульоз може завдавати значних економічних збитків рибному господарству через:
Зниження товарної якості риби: Уражені риби мають непривабливий вигляд і знижену вгодованість.
Підвищену смертність: Особливо серед молодих риб.
Зниження репродуктивної здатності.
Витрати на заходи боротьби та профілактики.
В екологічному плані лігульоз є природним явищем, але
антропогенні фактори, такі як створення великих штучних водойм та збільшення
чисельності певних видів птахів, можуть сприяти поширенню захворювання.
Важливо зазначити, що лігульоз не становить прямої небезпеки для людини при вживанні термічно обробленої риби, оскільки плероцеркоїди гинуть при високій температурі. Однак наявність паразитів погіршує товарний вигляд риби.
Немає коментарів:
Дописати коментар